Грузько

Грузне, аж на той світ!
На п'ятому курсі з 1 січня мав семестрову практику в школі перед державними іспитами. Школа в степовому селі, дітей тоді було багато, класи великі. Щоб якась дитина пройшла і не повіталась зі старшим - це було неможливо. Та й дорослі виявляли ввічливість. Асфальту по селу не було - ґрунтова дорога. Якось уже по весні вертався зі школи. Був пізній вечір, темінь-темрява. Та ще й пропало світло. Напередодні добряче дощило і дорога була - липучий і масний чорнозем. Орієнтуєшся в просторі промацуючи дорогу ногами. Чути, що хтось рухається по цій дорозі мені назустріч. Оцінюю, що то бабця, в поважних роках і легка ходою. І як тут пройти мовчки:
- Добрий вечір!
- Добривечір! Грузне, аж на той світ!
Ця перлинка народної творчості закотилася в куточок пам'яті на все життя. А оце ось згадалася.

<em>Добрий вечір, мій друг!</em>
<em>Я не можу відмовити собі в задоволенні, тому заходжу на вашу сторінку знову. </em>

<em>Мені дуже подобається ваш письменницький талант!</em>
<em>Це прекрасна мініатюра! Просто чудова!</em>

<em>Заходьте на мою сторінку, наприклад, на останню, напишіть що-небудь.</em>

<em> Мені буде приємно!</em>

<em>З повагою Mila Raido
</em>