En este podcast hablamos sobre el lunfardo en Argentina para que no te sorprendan las palabras como "bondi" ni las expresiones como "tirar los perros".

Porteña

Lunfardo

 Ця історія трапилася зі мною, коли я працювала репетитором. Репетитор – це вчитель, який дає приватні уроки учням або студентам, допомагаючи їм покращити знання, отримані у школі чи в університеті. Я давала приватні уроки математики та фізики для школярів. Зазвичай, я проводила уроки ввечері після моєї основної роботи і приїжджала до учнів додому.
Того дня, коли трапилася ця кумедна історія, я давала урок одному з моїх учнів, який мав двох білих пухнатих котів. Після закінчення уроку я їхала додому міським автобусом. Коли я зайшла до автобуса, я підійшла до водія, щоб купити квиток, а коли я поверталася на своє місце я помітила, що інші пасажири якось дивно дивляться на мене. Це трохи нервує, коли ви помічаєте на собі зацікавлені погляди, чи не так? Одразу з’являється відчуття, що щось погане трапилося з вашим зовнішнім виглядом. І з моїм зовнішнім виглядом дійсно трапилося дещо погане. Що саме трапилося, я зрозуміла, коли вийшла з автобуса і змогла уважно оглянути себе. Я була одягнена в чорні штани з м’якої тканини і коли я подивилася на них, я побачила що мої штани на сідницях вкриті товстим шаром білої котячої шерсті. Я зрозуміла, що під час уроку я сиділа на улюбленому стільці котів. Я спробувала відчистити шерсть, але вона так міцно прилипла до тканини, що без щітки про це годі було й думати. Звичайно, я не мала з собою щітки для одягу і щоб доїхати додому я мала сісти ще в один автобус. На моє щастя, на вулиці було вже темно, а пасажирів в автобусі було мало. Згораючи від сорому, я зайшла в автобус, намагаючись не повертатися до людей спиною. Після цього я завжди уважно оглядала стілець, перед тим як сісти на нього.